Новий ранок, новий день, сповнений нових відчуттів, сюрпризів і думок. Сьогодні у неї не було багато планів. Цей суботній ранок вона вирішила розпочати як завжди. Улюблена кав’ярня, подвійний капучино і якійсь дивний бутерброд з солонуватою сьомгою. Обмін посмішками з персоналу кав’ярні, теплі побажання гарного дня. Далі тренажерний зал, таке вже звичне для неї місце. Там вже знайомі обличчя, багатьом вона дала веселі прізвиська. Щось на зразок, «моряк Папай», «ходок», «ніженьки-сірнички» і ще багато таких. Цікаві люди зі своїми прикметами та звичками, так їй було простіше і веселіше тренуватись.
Хоча тренування, це щось схоже на медитацію, але трошки в інакшій сфері. Ти теж кудись занурюючись, виконуючи по декілька разів одні й ті самі рухи. Найбільш особливі відчуття на біговій доріжці. Занурення у аудіокнигу чи просто улюблену музику, ти можеш уявити себе де завгодно, піднімаючи рівень схилу, ти наче збираєшся на величезний схил, десь в Карпатських горах. Можеш уявити для себе літо, такі насичені аромати, під тобою хрумтить гілля. Якщо ви ходили по чорницю в Карпатах, ви б її зрозуміли. Це незабутні враження. А можна уявити себе зовсім в іншому місці. Така болотиста місцевість, земля стає гнучкою, кожен крок стає не таким впевненим, як попередній. На вас зручне для такої місцевості взуття, гумові калоші і легені пронизує такий дивний, не досить приємний аромат застояної води. Якщо вам доводилось гуляти по болотам, десь в Росії, ви певне теж знаєте про що це. Ось так вона проводить ще півтори години свого життя і далі біжить по якихось абсолютно буденних справах.
І от, знову в таксі, вона на мить згадує про його присутність. Знову це відчуття. В неї є декілька хвилин для заглиблення і власний світ. Вона пірнає, при цьому для таксиста вона просто стомлена жінка, котра дивиться в вікно.
Декілька секунд і вона вже тут, але знову не сама. Як зійшлись їх світи, це мабуть ще довго буде для неї загадкою. Хто він насправді. Зараз це не важливо. Раніше їй було так комфортно. Щоби не було навкруги, важлива нарада, чи не приємна подорож плацкартним вагоном, чи може темна вулиця в якомусь не знайомому районі. Для неї все це може не існувати. Вона пірнає у власне підсвідоме, може там знайти будь яке рішення, заспокоєння, розраду. Це завжди було тільки її. І от тепер тут він. Цікаво, а чи зникає він, коли вона в звичному світі п’є каву чи читає книгу ввечері. Процес їй поки, що не відомий. Одне зрозуміло остаточно, спокої тут вже не буде і переховатись чи перенести це місце вона не може, вона взагалі не певна, що це якесь місце, існує воно десь фізично чи ні.
Вона вирішує трошки прогулятись, як робила це раніше. Зараз перед нею галявина, а за нею березовий гай. Трошки вже сідає сонце, легка прохолода покриває її шкіру мурахами, а душу охоплює тривога. Ось він, вона побачила як десь за деревами промайнув силует. «Агов. Чи є тут хтось? Ви мене чуєте?»- крикнула вона. Спочатку голосно, а далі все тихіше і майже пошепки промовила останнє слово. Він зачаївся, це точно. Бігти за ним вона поки, що не бачила сенсу. Їй ставало не тільки цікаво, але й лячно. Які в нього наміри? Чи за власним бажанням він тут? Питання, питання і жодної відповіді. Вона подумала, що на сьогодні досить і ще досить робити це в транспорті, бо хоча це лише декілька секунд, але все ж краще бути наодинці. Це спало їй на думку після того, як під час цього заглиблення вона вголос вигукнула. Раніше їй це було й не треба. А тепер, виникло питання, може це хтось чув. Оговтавшись, вона озирнулась, автомобіль повільно рухався по шосе. Таксист спокійно, зосереджено вів автомобіль, нічого дивного не відчувалось. Ніби все так, як і було.»Добре, якщо так, адже мені буде важко пояснювати, чому я вигукую в нікуди.»- подумала Гала.
Сьогодні ще купа справ, таких звичайних для вихідних. Наприклад, ввечері треба зустрітись з колишнім, для того, щоб передати йому документи, стосовно їх розлучення. Їй це не дуже б то і хотілось робити, ці зустрічі зараз для неї були ніби зайвими. Емоційно важкими, але надія, що це буде остання її дуже тішила. Він обрав для цього її улюблений ресторан, як ще один привід. Їй це тільки ще більше паскудило настрій. Ще на одне улюблене місце в цьому місті менше. А яку там подавали грушу в вині. Негідник, просто таки. Таке враженні й те відібрав.
Для тих, хто вперше знайомиться з нею, ось початок GALA
anastasiyagrape 